Микита Михайлович і його дружина мешкали в Херсонській області. Вже в перший день війни в селі з’явилися окупанти. Неподалік від будинку Микити Михайловича стояли «Гради». Село обстрілювати щоденно. Усі житлові будинки пошкоджені. Мешканці села спочатку ховалися в підвалах, а потім почали виїжджати
Ми з дружиною жили в селі Зарічне Херсонської області. Ввечері напередодні війни я вийшов на двір, у мене було якесь погане передчуття. А вночі побачив колону військової техніки, що рухалася по трасі. І тоді вже почалися обстріли. Ми жили на околиці, тому до нас прилітало з усіх боків. Поруч стояли «Гради».
Коли окупанти заїхали в Зарічне, то відразу почали ходити по дворах. До нас також заходили, сказали, що забезпечено живемо. У нас все село гарне.
Вони розмістилися неподалік і дуже часто нас обстрілювали. У селі немає жодного непошкодженого будинку. Кілька снарядів прилетіло на наш город.
Дуже шкода наше село і будинок. Я все життя працював, намагався заробити на те, щоб у домі все гарно облаштувати, щоб облагородити двір. А тепер там немає можливості жити. Спочатку ми з дружиною ховалися від обстрілів у підвалі. Але вона хворіла й довго так не витримала, тому потім ми залишалися в будинку. Коли односельчани почали виїжджати, ми поїхали разом з ними.
Зараз знаходимося в Кривому Розі. Інколи їздимо додому, щоб підтримувати житловий стан будинку. Щоразу, коли приїжджаємо, бачимо нові руйнування. Навіть не знаю, що тепер з будинком робити. Є велике бажання повернутися, але поки що немає такої можливості.
Хотілося б, щоб війна швидше закінчилася, але мені здається, що вона ще триватиме.
