Я не могла покинути дідуся, тому залишалась в окупації. У селі були обстріли, літали ракети на Енергодар. У мене нічого не було. Не працювали магазини. Іноді їх відкривали, за хлібом були великі черги. Мене шокувало, що все це відбувалось. У селі було багато колон російської техніки.

Окупанти підривали наші прапори. Це було жахливо. 

Коли дідусь помер, я з чоловіком виїхала. Довелось платити гроші, щоб нас пропустили. Багато людей довго стояли. Ми приїхали в Запоріжжя, так тут і залишились. Залишились без роботи. Були такі часи,  коли грошей не було. Добре, що була гуманітарна допомога. Чекаю на закінчення війни. Хочу побачити своїх рідних.