Я жила в Розівці. В перший день війни я була на роботі, не думала, що сталось вторгнення. Другого березня село окупувати росіяни. Не стало води, світла та газу. Магазини та аптеки не працювали. Так тривало місяць. У мене приватний будинок, тож вода у мене була. А ось їжу доводилось готували на вулиці. 

Я була шокована обстрілами. Мені доводилось сидіти у підвалі. Це було страшно. У селі було багато російської військової техніки. Це жахливо виглядало. 

Я виїхала з села до Запоріжжі,  де побачила рідних і знайомих. Я була дужа рада, що виїхала з окупації. Зараз мрію про красиву та сильну Україну.