Історії, які ви нам довірили
Війна нагрянула неждано. Вмить розбомбили вулицю Островського. 2 липня 2014 року ми запам'ятаємо назавжди. Тоді загинуло 12 осіб. Ми встановили пам'ятник, приносимо туди квіти. Я була в лісі, а коли прийшла додому, вся вулиця горіла. У себе на грядці я знайшла відірвану руку. Це був тихий жах!
Коли нас бомбили перший раз, я не знала, що мені робити. Коли вдруге в мій сарай потрапила бомба, мене в будинку аж підкинуло. У сараї побило багато всього, але це вже забулося.
Нам добре допомагала продуктова допомога від Фонду Ріната Ахметова. Багато завдяки їй вижили.
Раніше можна було планувати щось, а тепер ми закільцьовані. Ми себе вважаємо смертниками, не живемо, а існуємо. Тут кожен другий ледве ходить, у людей масово опухають ноги. Це виникло після війни, раніше такого не було, а тепер часто-густо. Багато хто вмирає.
Бомбардування дуже сильно вплинули на людей. Було дуже страшно, моя подруга трохи з розуму не зійшла.
Мрію про мир, і щоб відкрили кордон і міст. Раніше ми могли вільно ходити в Луганськ, а зараз нас закрили, ніби полонених.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
