У перший день війни я була в Рубіжному. Місяць я прожила під обстрілами. Не було світла, води та опалення. Було дуже важко.

Коли мій чоловік зміг забрати машину з гаража, ми змогли виїхати з міста. Спочатку зупинились у Сватовому у рідних, але обстріли нас наздогнали і там.

Зараз я живу у Дніпрі, здоров’я погіршилось. У Рубіжному залишаються мої батьки, я дуже за них хвилююсь. Там досі лунають вибухи, вони все це чують.

Я чекаю на завершення війни. Дуже хочу додому.