У місті було гаряче з перших днів війни. Ракети літали постійно. Я жила в тривозі за своє життя. Одного разу моя подруга вийшла пасти корову і її вбило. Після цього я виїхала до Полтави. Там я жила в школі, отримувала гуманітарну допомогу. Через пів року повернулась додому. Мій будинок пошкодило осколками й вибило вікна. 

На сьогодні у місті багато руйнувань та загиблих.

Дуже хочу, аби все це припинилось. Мої рідні зараз далеко, дуже хочу їх обійняти.