О п’ятій ранку я почула вибухи. Перший день війни був страшним, бо я зрозуміла, що почалась війна. Потім обстріли почали нарощуватись. Я сиділа у підвалі, пережила дуже сильний стрес. Ліків та продуктів не вистачало, тому доводилось їздити в Херсон. Найбільше мене шокувало, що всі мешканці були беззахисні.

Росіяни могли зробити з нами все, що завгодно. Я боялась, що вони до мене прийдуть, але минулось.

Коли село деокупували, всі люди були дуже вражені. Тоді до нас почали везти допомогу, виплатили компенсацію за пошкоджені будинки. Це дуже добре. Сподіваюсь, що майбутнє у нас буде світлим, мирним та щасливим.