Олексій Миколайович із сумом згадує, як розбили його новий будинок, у якому не встиг пожити. Як страшно було їхати під обстрілами, коли перевозив до себе тещу. Місцеві мешканці були позбавлені звичних побутових умов. Станиця Луганська спорожніла, люди залишили рідні домівки. Згадувати важко… Чоловік мріє про те, щоб закінчився воєнний конфлікт, і щоб була можливість їздити в Луганськ.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: