Тетяна Павлівна з гіркотою згадує, як вони з чоловіком бігли в підвал з розбитого будинку. А поки люди ховалися в підвалах, в їх наземних будівлях встигли побувати мародери.

Перший день війни був у 2015 році.

Ой, як тільки згадаю - відразу плачу. Нам хату і вікна розбили, дід мене тягав у підвал. Сиділи ми з ним в підвалі в перші дні, а нас в цей час ще й обікрали. І у сусідів така ж історія.

Ми з чоловіком отримували гуманітарну допомогу і від Червоного Хреста, і від фонду «Карітас», і від Ріната Ахметова. Спасибі їм усім, не залишили людей в біді.

До війни наші діти жили в Донецьку, потім ми їм порадили виїхати куди-небудь. Вони спочатку пожили в Харкові, а потім поїхали за кордон.

Ми мріємо, щоб війна закінчилася і щоб діти додому повернулися.