Жителька Донеччини зараз перебуває у Дніпрі, виїхавши з небезпечного міста та залишивши там минуле життя та спогади 

Я пенсіонерка за віком, колишній працівник вугільної промисловості. У перший день війни я була дома в місті Родинське Покровської громади. Не спала і дізналася про початок війни із новин. Я була в паніці у перші години, бо маю трьох синів. Змогла опанувати страх тільки ввечорі.

Я у перший тиждень війни взагалі не могла їсти, не відчувала голоду – дуже хвилювалася. Таке ж я відчуваю і сьогодні.

Довелося покинути домівку і залишитися без минулого. Хоча мій будинок поки що вцілів, але в ньому відсутнє газо- і водопостачання, є суттєва небезпека обстрілів. Сімейні фотоальбоми залишилися вдома, я не мала змоги забрати їх.

Я перша переїхала до Дніпра, потім приїхав чоловік. Спочатку забрали стару мати, але після трьох місяців вона наполягала на поверненні, тому ми були змушені відвезти її додому.

Зараз ми орендуємо квартиру у Дніпрі - це для нас дорого і ми повинні заощаджувати. Є багато гуманітарної допомоги у Дніпрі, але є і велика кількість переселенців. Там, де є жива черга, люди приходять рано-вранці, іноді стояти у черзі приходиться по 10 годин у спеку. Моя родина отримала гумдопомогу двічі з березня.