Молода людина допомагає матусі, але через постійне лікування та візити до лікарень не може знайти роботу

Я спав удома і прокинувся від вибухів вранці 24 лютого. У той же день я дізнався про онкозахворювання матері: вона як раз проходила мамографію під звуки сирен, і ми дізналися результат.

Одразу ж стикнулися з нестачею ліків та неможливістю вчасно потрапити до потрібного лікаря. Деякі родичі й знайомі допомогали у лікуванні.

Я працював відеодизайнером, а зараз студія переїхала й скоротила робітників. А через те, що я більшість часу зараз у лікарнях і поліклініках, важко знайти на пів ставки роботу.

За війну у мене зібрався «тривожний рюкзак», який я склав за декілька днів до війни. Я ще думав, що якщо почнеться війна, я або поїду з міста або візьму його у військкомат. Але вийшло, що я не зміг його використати - на жаль чи на щастя. Поки лікую у своєму місті маму, а далі подивимось. Наплічник стоїть собі недалеко на балконі, і коли я його бачу, згадую ті дні… Дуже сподіваюся, що буде все добре, і Запоріжжя завжди буде українським містом!