У перший день війни в мене був шок. Я виховую дітей одна, тож не могла дозволити собі панікувати. Я не розуміла, як жити далі. Засинала у постійному страху. Гортала стрічку новин, аби орієнтуватись у подіях. Ситуація погіршувалась, тому я вирішила вивезти дітей, бо не хотіла, щоб вони бачили війну. Евакуювались потягом з Краматорського вокзалу. За тиждень туди прилетіла ракета. Складно уявити, що і я з дітьми могла бути там. 

Зараз я живу у рідних на Кіровоградщині. Чекаю на мир та повернення додому.