24 лютого я дізналась із соцмереж про початок війни. Потім біля нас розірвався снаряд, було багато уламків. Це страшно. Але ми все одно жили надією, що це ненадовго. 

Врешті я з дитиною евакуювалась до Львова. Сісти у потяг було дуже важко. У нас це вийшло лише з другої спроби. Людей було дуже багато, їхали з тваринами. Потяг рухався до Львова у темряві та повній тиші. Я ніколи цього не забуду. 

Коли я з сином повернулась, то не думала, що столиця знову буде під обстрілами. Зараз живу надією на перемогу. Майбутнє я бачу під мирним небом.