Любов Михайлівна згадує, як було страшно, коли над будинком вперше пролетіли снаряди. Вона так злякалася, що не могла зрушити з місця і кудись сховатися. В ці важкі часи її велику сім’ю добре рятувала гуманітарна допомога від благодійних організацій. Жінка мріє, щоб онуки швидше виросли та жили під мирним небом.