Наше місто було захоплено одним із перших. Воно і досі в окупації. Наша родина розкидана по країні та навіть за кордоном. Наш онук народився 12 лютого 2022 року, зараз він зростає у Луцьку, а народився поруч у Мелітополі. Ні я, ні наша бабуся не можемо бути з ним поруч. Моя дитина навчається у 4 класі, та за весь час навчання була у класі лише півроку.

Мабуть найважчими були перші дні війни. Ми не знали, що відбувається з країною, бо були відрізані від світу: не було інтернету, зв’язку, майже повна невідомість.

Після захоплення у нас вимкнули світло, а разом з ним і опалення, тому що газовий котел працює від електричного насосу. Не було води. Їжа була, але ми не знали скільки все це продовжуватиметься та наскільки нам її вистачить.

Ми майже все залишили вдома, як і усі, хто виїжджав під обстрілами.