Валентина – з Маріуполя. Як і більшість мешканців міста, вона згадує страшні речі, які назавжди залишаться у пам’яті. Машину, на якій родина залишала Маріуполь, розстріляли. В неї та невістки залишилися дірки в одягу. На щастя, обійшлося без поранень.

Далі була складна дорога до Запоріжжя, на якій незнайомі люди допомагали, чим могли. Хтось давав прихисток, хтось ділився їжею.

А наприкінці грудня 2024 року у житті Валентини трапилася щаслива подія – вона отримала власну кімнату у гуртожитку. Цей проєкт став можливим завдяки підтримці Міжнародної організації з міграції та Міністерства закордонних справ Франції. До проєкту долучився Фонд Ріната Ахметова.