Я жив у селі Кам’янське Запорізької області. Працював на шахті залізорудного комбінату. Коли почалася війна, був удома з батьками. Про напад росії ми почули по телевізору. Це стало для нас неприємною несподіванкою.

Третього березня снаряд влучив у наш будинок – ми залишилися без житла. Добре, що самі вижили. У той момент ми були в погребі. 

Після цього ми попросили друзів, щоб вони вивезли нас у Запоріжжя. Зараз живемо у родичів. Я шукаю роботу. 

Із нашого села виїхало близько вісімдесяти відсотків мешканців. Там немає ні води, ні світла, ні зв’язку. 

Я вірю в ЗСУ і нашу перемогу. Все буде Україна.