"У наш город влучив снаряд, але застряг там, не розірвавшись"

Початок повномасштабної війни я зустрів вдома, у Пологах. Перші дні нас не бомбили, бойові дії у нас почалися пізніше. Наше містечко швидко окупувала російська армія. Думали, вони підуть далі, але ЗСУ їх зупинили в Оріхові. Наразі там ідуть постійні бої. 

Найважче було пережити бомбардування. У наш город влучив снаряд, але застряг там, не розірвавшись. Ми ховались у погребі, але якби вибухнув, не знаю що було б. Часто були обстріли касетними боєприпасами. Ми попросили нову владу щось зробити зі снарядом. Вони сказали, що це не їхній, а наш. 

Коли зайшли окупанти, не стало світла, а значить, води і всіх інших комунікацій. Наші намагалися щось лагодити, але орки їм не дозволили. Сказали, що коли наш мер погодиться з ними співпрацювати, тоді буде світло. 

Наші тероборонівці намагалися протистояти ворожій навалі, але сили були нерівні. Хто втік, той вижив, а інших постріляли. Це навіть боляче розповідати. 

Ми евакуювались у Кривий Ріг. Тут перебуває більша частина моєї родини: дружина, діти, онуки. Змогли виїхати 7 квітня, коли ще можна було це зробити. Був останній день, коли випускали. Діти їхали по різних автобусах. 

У Пологах орки тепер переслідують тих, хто був в АТО і в теробороні. Пошкоджений наш приватний будинок - підірвало дах, вилетіли шибки, зі стелі посипалась штукатурка. Поряд будинки постраждали - буквально 10-20 метрів. Нам ще пощастило, що не розкрило повністю дім. 

Вдома у нас залишився пес. Сусідка його годує.

Коли у нас були обстріли касетними бомбами, сусідці стало погано. Я сердечниця, мені теж було недобре. Приїхала швидка допомога, ліків у них майже не було. Зробили укол. 

Війна закінчиться тільки нашою Перемогою. Я свого часу був танкістом екстракласу, мені це все близько.