У серпні 2014 року ми вимушено покинули Донецьк. Діти перенесли психологічну травму. Старша боялася скупчення людей, а молодша – тварин, і перестала розмовляти. Декілька років відвідували в Краматорську психологічні центри, щоб їх вилікувати.

У березні 2022 року був приліт в будинок у Краматорську. Ми знаходились у ньому. Діти дуже злякалися, психолог шкільний по телефону сказала вивезти за кордон. Рік жили в Польщі. Зараз повернулися в Краматорськ знов, оскільки батько дітей подав на розлучення і відмовився допомагати. До того ж я приїхала лікуватися. У мене в Польщі почалася астма і псоріаз через нерви.

У 2014 близько трьох тижнів жили в квартирі і боялися вийти, бо з даху будинку стріляли по аеропорту. Їли те, що було в квартирі із запасів. Чудом вдалося виїхати. 06.03.2022 був приліт в будинок. Нас евакуювали у школу і три доби ми жили там. Була тимчасова катастрофа. Терміново тоді потрібен був психолог молодшій доньці, але в Краматорську на той час дитячих психологів не було.       

На згадку залишився магніт з Донецька. Це частка мирного європейського міста, який був квітучим та прекрасним. З березня 2023 по сьогодення живемо в Краматорську.