Сім’я Наталі Совенко з початком війни опинилась у скрутному становищі через втрату роботи. Вона дуже вдячна за підтримку благодійним організаціям              

Зранку 24 лютого я вдома спала. З плачем мене розбудила свекруха й повідомила про початок війни. Я втратила роботу, й наразі ніде не беруть.

Не розумію, що потрібно людям, які не живуть в Україні і навіть не знають, що ми - вільні, а вони – ні.

В перші дні в нас була нестача хліба, ліків. Замість хліба ми жарили млинці солоні, а ліками ділились із сусідами. Все поле у нашому селі рясніє глибами від бомб.            

Я живу з чоловіком і двома неповнолітніми дітьми. Не працюю, бо зараз в Сумах робітники мого профілю не потрібні. Я працювала в колцентрі фахівцем з інтернет-продажу. На сьогоднішній день подала заявку на Укрпошту. Чоловік на тиждень заробляє 800 грн, це - ніщо. Війна фінансово дуже вплинула на наш бюджет. Мене до глибини душі вражають безкоштовні гуманітарні організації, які допомагають людям.