Ми мешкали в Харкові на Північній Салтівці. Ми жили разом там усією родиною. 24 лютого я прокинулась від звуків вибухів. У нас були запаси продуктів, тому ми вижили. Загинуло багато наших друзів. Ми виїжджали під обстрілами. Спочатку виїхали батьки, потім ми.
Зараз нам дуже важко. Сину шість років, у нього немає друзів. У Полтаві багато гарних людей, які допомагають. Ми тут зупинились у знайомих.
Я просто хочу додому і мирного життя.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.