Олександра Дяченко – волонтерка, яка робить кінофестивалі можливими навіть в умовах війни. Під вибухи, холод, відсутність світла вона, наче брати Люм’єр, своєї вірою та ентузіазмом висвітлює шлях вперед для української культури та кіна зокрема. 

Звісно, як і в кожного українця, в Олександри є власна історія, пов’язана з війною. Це й автостоп на захід Украіни у лютому 2022-го з котами на руках та ночівлею на заправці. Це й вибухи, які видно з вікна, і знівечена квартира, з якої довелося виїхати. І відповідальність за будинок, в який влучив ворожій снаряд, адже вона – голова ОСББ.