Олена Трощій до останнього не виїжджала з Рубіжного. Обстріли переживала у притулку місцевої школи. Спочатку там було сімдесят чоловік, потім лишилося менше десяти. Снаряди потрапляли до будівлі навчального закладу та до сусідніх будинків – рішення залишити рідне місто було вимушеним.