Катерина Олександрівна згадує про мирне життя, коли все доступно й існує свобода пересування. Жінка займалася городом, спілкувалася зі своєю родиною. Війна змусила пережити обстріли та зазнати збитків від руйнувань їхніх будинків та майна. Наразі вже й до дітей поїхати немає можливості. Вона мріє про мир та побачити онуків.

У нас центральна вулиця, і багато було обстрілів