Я з села Мала Токмачка Пологівського району, мені 66 років. Ми спали, як звичайно, нам зателефонувала сусідка і сказала, що війна. Звісно, всі в шоці були.

Нам давали все, продукти привозили. А вода в нас у басейні була. Магазини, звісно, розбили, та нам привозили продукти, і зараз возять тим людям, які там залишилися.

Шокували розбиті хати. Такого не можна розповісти і передати - там просто ад був. Як почало прилітати до нашої хати, тоді і вирішили виїхати.

Я виїхала сама до Запоріжжя. Діти раніше виїхали: донька, син з маленькою онучкою. Треба, щоб скоріше перемога була, щоб повернутися додому. Своє майбутнє я бачу в своєму селі і в своїй хаті.