«У нас сім років не було світла»

У мене троє дітей, старший син живе тут. 7 вересня 2014 року мене поранило, тепер на лівій руці немає двох пальчиків. Всі знаходилися вдома - двоє онуків, зять, дочка і чоловік, а я купалася в душі. Потрапило поруч і полетіли осколки. Стріляли "Гради". Розбило душ, а мене поранило, в лікарні витягали осколки.

У нас було хороше життя, ні в чому не потребували. А зараз немає ні магазинів, нічого. Сидимо без хліба. Навесні 2021 року нам зробили світло, а до цього його не було сім років.

У нас було газове опалення, але ми газовий котел прибрали і поставили на твердому паливі, щоб опалювати дровами і було тепло в будинку. З відновленням будинку допомагав Червоний Хрест. Від нього ми отримували шифер і руберойд. Чоловік і сини самі накривали будинок. Вони і людям допомагали, навіть в Піски їздили і там накривали будинки.

Мрію, щоб дітки повернулися додому і повернулося довоєнне життя. У нас на вулиці залишилося чотири житлових будинки, один чоловік живе в підвалі, у нього будинок повністю розбитий. Дуже хочу, щоб закінчилася війна, але ми вже, напевно, і не дочекаємося. Я дуже погано бачу, болить поперек, ноги ледве ходять.