Ничипоренко Єлизавета, 9 клас, Олешнянський ліцей імені С.Ф.Русової

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ничипоренко Світлана

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Подія, яка змінила все це повномасштабна війна, яка розпочалася 24 лютого 2022 року. Я прокинулася від розмови батьків й почула перші вибухи в своєму житті…заклало вуха, страх охопив моє тіло, я ще дитина, яка ніколи в житті не уявляла цих звуків…Тоді я навіть не уявляла, що я чутиму їх в окупації майже півтора місяці.

Страх і тривога охопили мої думки і тіло, бо довкола мого села було чути гради і гул тяжкої техніки, ворожі літаки над головами…

Пізніше у нас не було ні хлібу, ні продуктів, окрім домашніх заготовок та овочів з городу. Ось саме тоді і проявилася справжня людяність в сусідах, з котрими ми не спілкувалися. Вони допомагали нам морально втриматися разом, ділилися з нами смаколиками (а на той момент це була звичайна сосиска чи цукерка, привезена місцевими підприємцями, за якою потрібно було вистояти в черзі з 4 ранку), хоча при цьому в самих велика багатодітна родина.

Їх допомога і підтримка надихнули мене та мою сім’ю теж бути потрібними і допомагати тому, хто цього потребує...

Ми з мамою роздавали молоко о своїй вулиці, яке завозили з іншого села, ділилися дріждями, щоб спекти хліб. Не дивлячись на те, що ми жили в окупації, населення нашого села згуртувалося  і об’єдналося, нарешті таким тяжким шляхом ми зрозуміли, як важлива єдність для нашої країни…

Є речі, про які я не можу писати, але вони дали зрозуміти, що ми не боїмося ворога!

7 квітня в свято Благовіщення, до нас прийшла радісна звістка – наше село було звільнено і по центральній дорозі поїхали наші прикордонники з оточеного Чернігова. Я ніколи в житті не забуду їх очі, ніби то порожній погляд і їх першу посмішку, сльози  від того, що вони на своїй землі. Той момент, коли моє серце  відчуло, що ворога близько немає,  я не забуду ніколи ….