Марія з селища Романів, що на Житомирщині, добре пам’ятає той ранок 24 лютого. Спершу їй здалося, що це просто грім - зимовий, несподіваний. Але грім не повторюється так часто. І не змушує здригатися вікна. Уже за кілька днів вона приєдналася до місцевих волонтерів. Її дім став своєрідним цехом для приготування їжі для військових. Вона разом з іншими жінками ліпила вареники, робила зрази, голубці. Люди приносили все, що мали - борошно, олію, картоплю, капусту. Ніхто не рахував, ніхто не шкодував. Час минає, війна триває, а вона й досі продовжує допомагати.