Катерина Олександрівна згадує про мирне життя, коли все доступно й існує свобода пересування. Жінка займалася городом, спілкувалася зі своєю родиною. Війна змусила пережити обстріли та зазнати збитків від руйнувань їхніх будинків та майна. Наразі вже й до дітей поїхати немає можливості. Вона мріє про мир та побачити онуків.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.