Дуже важко пригадувати. У перший день повномасштабної війни почула вибух, мешкала у районі, де було дуже гарно чути, як влучили у наше ППО о шостій ранку. На той момент мій чоловік був на Херсонському кордоні, й від нього прийшло повідомлення, що почалася війна. Ми з матір'ю, якій 81 рік, були у Маріуполі весь цей час до травня. 

У наш будинок було влучання. Другий поверх був зруйнований, ми дивом вціліли. Потім уже жили у підвалі. Практично до травня ми там залишалися. Не знаю, чи можливо відновити будинок. 

У нас був плюс, що поряд з нашим будинком була криниця. До неї їздили люди з усього міста. Тож вода у нас була. Певний запас їжі теж був, але він звісно за місяць скінчився. У нас ще були два собаки, два кота, кури - всіх потрібно було годувати. 

Матір впала на початку травня і у неї був перелом шийки стегна. Ми поїхали до Макіївки, там у нас були родичі, там зробили знімок. Десь місяць ми були там, бо її не можна було транспортувати. А потім поїхали до Бердянська і чекали нагоди виїхати. На підконтрольну територію ми змогли виїхати тільки в листопаді 2022. Знайшли перевізника, поклали маму і повезли. Зараз ми мешкали в Одесі. Тепер мамі набагато краще, вона пересувається на ходунках. 

Десь у другій половині квітня, коли місто вже захопили, все більш-менш стихло. Ми з подругою, у якої розбомбили житло, пішки ходили по місту і дивилися що з ним зробили окупанти. Це вразило сильно. Ми вже не бачили мертвих людей, але у нас усе одно було враження, що ми потрапили до пекла.

Дуже-дуже хочу, щоб війна скінчилася. Це станеться, коли ми переможемо росіян. Нарешті можна буде щось планувати, влаштовувати своє життя. Зараз це неможливо. 

Моя матір  - лікар. У неї стаж 50 років. У 81 рік їй довелося бігти зі свого дому, який був зруйнований російською зброєю. За національністю вона росіянка, але вважає себе українкою. Вона каже, що до росіян ніякого відношення не має. Наші родичі в росії радіють, кажуть: "Ми тепер усі разом". Але я хочу, щоб увесь світ знав, що ми не такі, як росіяни. Ми - горда свободолюбива нація, і ми не хочемо бути рабами, як вони.