У перший день війни мені стало дуже страшно. У Миколаївці почалися обстріли, не стало газу та води. У квітні я з родиною виїхала до Швеції, потім повернулась до України. Зараз я живу на Закарпатті, дуже хочу додому.
Найбільше мене шокувала загибель дітей. Сусіди мені розповідали, що у Миколаївці багато руйнувань. Прильот снаряда був і в мій будинок. Добре, що мене не було вдома. Я мрію про мир. Хочу, щоб моя онука вступила до університету та жила щасливим життям.
