Володимир живе в Гуляйполі, потерпає від обстрілів. Вважає, що вдома все одно краще

Я з Гуляйполя. Родину відправив до Польщі, а сам залишився вдома. Іноді їжджу до Запоріжжя.

У нас почали стріляти десь із 4 березня. У погребі пройшла і перша ніч, і наступні два місяці. Зараз уже масованих обстрілів немає, тільки по околицях. А на початку було 15 хвилин передиху – і знову накривають.

На той момент виїхати з Гуляйполя було складно, тому що воно було під обстрілами. 8 березня ми зібралися з сусідами, сіли в три машини й поїхали до Запоріжжя. Посадили родини на потяг і через три дні повернулися додому.

Біля двору моєї бабусі впав снаряд – і від неї нічого не залишилося. Вона якраз вийшла на вулицю. Було тихо – і тут приліт. Це найбільше шокувало. І те, що війна життя змінила повністю.

До війни я працював, а зараз - перебіжками: то одному щось допоміг, то іншому. До війни був офіційно працевлаштований, а зараз у мою фірму прилетіло два снаряди, вона практично вся вигоріла. Будинок та двір іще цілі, це надає сил та надій, що все буде добре. 

Виїжджати не бачу сенсу, бо для цього потрібні гроші. Я виїхав на місяць, але робочі руки не цінують. Людей багато на одне робоче місце. Та й навіщо працювати, щоб оплатити кімнату, коли все є вдома? У Гуляйполі гуманітарну допомогу роздають, продукти купити можна, ліки є не всі, але їздимо по них у Запоріжжя. Світла та води немає. Можна воду брати в криниці біля річки - там добра, питна. Колись бабусі й дідусі звідти брали, а тепер ми беремо. У мене є город та кури. 

Коли виїжджаю у місто, то трошки відволікаюсь від усього. Хоча вже якось і звик. До погреба не ховаюся ні я, ні батько мій. Ми вже приблизно розуміємо, де воно впаде, звідки та куди летить.

Змінилося життя. З родиною там усе добре, але в мене тепер своє життя, а в них - своє. Війна нас розділила. 

Звісно, якщо буде наступ і захват міста, то поїду далі. Сидіти в окупації не дуже хочеться. Я жив в Україні, мені все подобалося, а тепер мене «звільнили» від роботи, грошей та сім’ї. Слава Богу, хоч дім залишився.

Мені здається, скоро це не закінчиться.