Я зі Степногірська. Тимчасово переселилася через війну. Я одна з дитиною виїхала з дому, тому що там неможливо жити. У моїй квартирі є пошкодження, переважно вікна постраждали. Я зараз перебуваю в Запоріжжі, живу в родичів. Хотілося б додому, звичайно. Я працюю. 

Ми навідуємося додому, але дуже рідко. Є люди, у яких повністю все розбите, а в мене квартира не дуже постраждала. Треба її до ладу приводити, якщо, дай Боже, закінчиться війна. А багато людей взагалі втратили домівки. Там неможливо жити. 

У Степногірську населення ще є, але це люди переважно пенсійного віку. Спочатку не було транспорту, а зараз уже ходить. Туди ризиковано їздити, але ми їздимо. 

В принципі, у Запоріжжі жити можна. До того ж у мене є робота. До війни я їздила в Запоріжжя на роботу зі Степногірська.

Чим скоріше війна закінчиться, тим краще. Я сподіваюся, що хоча б через два роки припиняться воєнні дії, щоб можна було людям повернутися додому з дітьми. Там треба все налагоджувати, там перспективи жодної немає. Хочеться додому повернутися. Там раніше були і школи, і садочки, а зараз цього немає, все пошкоджене. Не знаю, що далі буде, але тільки б настало спокійне життя! Головне – мир.