Війна застала мене вдома. В один момент життя просто перевернулось. Постійні вибухи, порожні вулиці, закриті аптеки й магазини. Не було впевненості, не було тиші. Кожен жив думкою про те, як прожити наступну ніч, наступний день. Люди підтримували одне одного, як могли. У мої вікна сипались осколки. Біля будинку впала ракета. Тоді я зрозуміла, що треба виїжджати. 

Я виїхала у Дніпропетровську область. До останнього не вірила, що доведеться. Рік і прожила за комунальні послуги, тепер винаймаю. Тяжко дуже. Залишається чекати тільки миру. Сподіваюсь, скоро війна закінчиться.