У перший день війни я був на роботі, працював у міськгазі автослюсарем. Перші дні ще ходив на роботу, а потім був вдома. Я жив один, дружина померла за три роки до війни. Мені було важко, бо обстріли не вщухали. Рік після початку війни я залишався вдома. Не було води, світла й газу. Гуманітарну допомогу в місто привозили. У мене була свердловина, звідки я і качав воду. Коли снаряд прилетів біля будинку, я виїхав до Запоріжжя. Декілька разів навідувався додому, перекривав дах. Але потім знову прилетіло і дах знову знесло. Зараз я живу у гуртожитку, залишився бомжем. Чекаю миру та повернення додому.