Я живу в Краматорську з хворою мамою та сином, у якого вада серця. У перший день війни нічого не зрозуміла. Потім дізналась, що на нас напали. У місті довго не було газу. Також тижнями не було опалення, було холодно взимку. Я не знаю, як мама витримала ці події. У моєму будинку вибиті вікна. Позабивали дошками та і все. На вибухи я вже не реагую, чекаю лише на завершення війни. Майбутнє бачу лише у вільній Україні.