У мене було звичайне життя. Після початку війни мені стало страшно за дітей. На другий день повномасштабного вторгнення біля моїх воріт я побачила людей. То були люди з Нової Каховки. У них було багато породистих цуценят, яких вони роздавали. Я забрала у них собаку. Зараз вона живе у мене. 

Масованих обстрілів спочатку не було, а потім почали літати ракети.

Нещодавно декілька разів у моєму будинку вибило вікна та пошкодило дах. Хоч я і живу далеко від лінії фронту, але наслідки війни на собі відчула. Зараз я чекаю тільки миру. Хочу, щоб настала перемога.