Моя мама хворіє. Вона незряча та лежача. Я з нею нікуди не поїду. З початку війни в Дружківці чутно вибухи. Через три будинки від мене був приліт снаряду. У людей знесло дах, у мене вибило вікна. Вибух був дуже сильним. Це мене шокувало найбільше. Багатьом людям у Дружківці немає де жити. Безліч квартир зруйновані.

Лінія фронту наближається до Дружківки.

Поки я не збираюсь залишати рідну домівку. Мої рідні всі зі мною. Поки що тримаємось, не падаємо духом. Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Хоча здається, що триватиме ще довго.