Після початку війни я з дітьми виживала без світла та води. Снаряди влучали в житлові будинки. Я сиділа в підвалі, та боялась, що прилетить до нас. Так і сталося. Була зруйнована вся батьківська техніка.

Воду мені привозили рідні із Запоріжжя. Мені було дуже страшно, тому я вирішила виїжджати. 

Зараз з родиною живу в Запоріжжі на квартирі у знайомих. У мого батька стався інсульт через стрес. Зараз він лікується.

Я втратила все. Що робити далі? Я не знаю. Чекаю на завершення війни. Вірю в перемогу України та світле майбутнє для моїх дітей.