Я жила в Тошківці. Чоловік помер, залишилась геть одна. Діти жили в Лисичанську. У перший день війни ми всі злякались, бо почались вибухи. Онука була в Харкові. Там були обстріли. Я дуже за неї перелякалась. 

У місті снаряди летіли постійно. Не працювали магазини та аптеки. Зв’язку не було, я слухала радіо.

Я сподівалась, що все закінчиться. Ховалась і під одягом, і в коридорі. Потім переїхала до подруги. Але довго там перебувати не змогла, виїхала з Тошківки до Черкаської області. Мої діти також виїхали. Радом ми чекаємо миру.