Сєвєродонецьк почали обстрілювати на початку березня. Ракети розривались над моїм будинком, від вибухової хвилі повилітали вікна. Не було води, газу та світла. Продукти потроху закінчувались. У місті почався голод.

Коли снаряди почали падати поряд зі мною, я вирішив виїхати. Люди падали на асфальт, аби врятуватись. У моєму будинку почав сипатись дах.

Я виїжджав з перевізником. Доїхали нормально без перешкод.

Зараз я живу в Дніпрі, працюю кур’єром. Я думаю, ЗСУ відіб’є наступ росіян, і я повернусь додому.