Все було чудово, я жив в Добропіллі. Там почались обстріли з першого дня війни. Я не думав, що переживу війну. Люди почали виїжджати. Я не міг залишили будинок, бо мені вже багато років, для мене це все дуже складно. У місті не було води та світла.

Волонтери привозили гуманітарну допомогу. До останнього все працювало. Ліки мені також привозили. 

На жаль, мені довелось евакуюватись. Добропілля дуже сильно бомбили. Зараз я живу в Білій Церкві, але сумую за Донеччиною. Щодня чекаю закінчення війни. Обов’язково повернусь додому.