Я зі Слов’янська. Тут стріляють ще з 2014 року. Тоді все закінчилось швидко. У 2022 все набагато гірше. У місті багато руйнувань, бо снаряди прилітають скрізь. Я не хочу нікуди виїжджати. Навіть коли не було води та газу, я виживала, як могла. Зараз у місті все працює. Люди згуртувались, діляться тим, що є. Допомога є і від волонтерів. Мене підтримує племінник. 

Війна для мене страшна в усіх її проявах. Я хочу, щоб все це закінчилось. Дуже хочу, щоб місто не обстрілювали, а мої рідні повернулись додому.