Я працюю рятувальником, 24 лютого я був на роботі. Через місяць я виїхав з окупації, мої батьки залишались у місті. Я їм допомагав як міг. Продуктів не було, світло і воду також вимкнули у перші дні.

Моя мати працює в лікарні, під час окупації вона не полишала робочого місця. У лікарні пораненим не вистачало знеболювальних, медикаментів було обмаль. 

Виїжджати було страшно, тому що могли оглядати. Зараз я живу у місті Новий Буг. Майбутнє я бачу у мирній Україні.