Пенсіонерка Надія Гейко згадує про мирний час, тоді було набагато легше. Нині доводиться виживати в умовах війни на маленьку пенсію. Поруч живуть діти, і коли починався обстріл, вона бігла до них, щоб заспокоїти онуків. Навіть повітря було особливе після першого обстрілу.
Її три сестри залишилися у непідконтрольній Горлівці. Вони не бачилися вже сім років. Після перенесених бомбардувань почало хворіти серце та стрибає тиск. Найбільше вона мріє про те, щоб закінчилася війна та настав мир.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.