Пенсіонерка Валентина Дикая згадує, наскільки добре вони жили з чоловіком, до початку військових дій: працювали, зустрічалися з друзями, їздили в гості. Більшість друзів та рідні жінки живуть у прилеглому Докучаєвську. Там же поховані і її близькі. Але зараз, поїхати туди не виходить, бо це вже непідконтрольна територія.
Валентина Павлівна, зі сльозами на очах, згадує обстріли у своєму селі. Її чоловік лежав паралізований, коли над їхнім будинком пролітали снаряди. Спустити його в підвал вона не могла, тому всі страшні бомбардування, вони перечікували в туалеті.
Каже – великою підтримкою у важкий час була гуманітарна допомога від фонду Ріната Ахметова.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.