«Дочка сказала, що летять снаряди і будинок хитає, а незабаром її не стало»

До війни було хороше життя, була жива єдина дочка. Коли почали сильно стріляти, вона, бідна, злякалася і у неї сильно підвищився тиск. Вона померла, а я залишилася одна. Я тоді ледве пережила, зараз мене теж турбує тиск. Її квартира була на дев'ятому поверсі. Вона подзвонила мені і сказала, що летять снаряди і будинок хитає. Вона не викликала швидку, і її не стало.

Війна сильно обмежила моє життя. Внучка живе в Донецьку, онук в Горлівці. Я не можу з ними бачитися.

Я інвалід, ледве-ледве з ходунками ходжу по квартирі, але в основному лежу. Майже всі мої друзі померли, у нас була дуже важка і шкідлива робота. Є племінниця, вона дзвонить і приходить до мене. Допомагає і сусід, він дуже добрий і чуйна людина. Таких людей в житті дуже мало.

Раніше внучка приїжджала до мене раз на місяць і допомагала. Я була їй дуже вдячна, а зараз такої можливості немає. Внучка дзвонить і каже, що вони дуже втомилися від війни, у них кожен день стріляють.

Мені допомагала гуманітарна допомога. Я отримувала продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова. Минулого року допомагала ще церква, приїжджали лікарі і виписали на певну суму ліки.

Я мрію, щоб настав мир і всі люди жили добре. Хочеться, щоб всі раділи життю, не сварилися.