О четвертій ранку 24 лютого над нами пролетіла ракета. Мій син на той момент служив у Маріуполі. Зараз він в полоні, він був на Азовсталі. Я не знаю, де він і як йому допомогти.

Ми виїжджали на захід України, але повернулись, бо там не було де жити. У меншої дитини невроз - не знаю, чим це все закінчиться.

Зараз ми вдома, роботи поки немає. Труднощі важко долати. Сама себе заспокоюю.

Я хочу мирного майбутнього, наші діти повинні бути вдома. Щоб всі хлопці повернулись живими. Чекаю на сина з полону.