Мені 82 роки. Я живу в місті Снігурівка Миколаївської області. Донька живе у Дніпрі. Син мешкав у Нікополі. Через обстріли виїхав у село. 

Коли почалася війна, сусіди виїхали. Я залишилася одна. Приходили російські військові, перевіряли документи. Оглянули будинок, але нічого не чіпали, бо не було чого брати. 

Не було світла й води. Біля річки є джерело. Я ходила до нього за п’ять кілометрів, щоб набрати води. 

Магазини розбили. На ринку продукти були дорогі. У мене залишався кілограм рису й близько трьох кілограмів борошна. Потім отримувала гуманітарну допомогу. У церкві дали продуктів. 

Я дуже раділа, коли прийшли наші військові. Хочеться, щоб якнайшвидше закінчилася війна.