24 лютого я ховала подругу. Під час поховання почалися обстріли. Я цей день не забуду ніколи. Мені було дуже важко. Три місяці я прожила в підвалі. Світла, газу та води не було. Магазини були зачинені. Від обстрілів мій правнук почав заїкатися, боятися кожного гуркотіння.

Коли я виїжджала з міста, бачила руйнування. З собою взяла кішку. Зараз я живу в Райгородку. У мене з’явилась агресія, стрес подолати не вдається.

Зараз моя онука та правнук живуть у Нідерландах. Я дуже за ними сумую. Вірю, що війна скоро закінчиться, і я їх обійму.